Ч2. Місто
... контрастів))) Насправді, враження неоднозначні. Бачили ми в основному центр та ті вулички, що оточують шлях від аеропорту та тягнуться вздовж длинющої набережної- десь 15 км пляжу, велодоріжок, мадагаскарських пальм, курортних ресторанчиків, сувенірних наметів, вуличних музикантів, трішки циган і купа туристів))). З вікна мікроавтобусу Мерседес, якими тут переважно возять туристів, відкривались досить різношерстні види-від урбаністичних сучасних будівель, до 60 поверхів у висоту до облупаних совкових багатоповерхівок з завішаними білизною всіх мастей і розмірів балконами (просушити щось в цих вологих субтропіках просто анріал, в цьому ми впевнилися на власному досвіді). Місто активно будується, крім стандартного пляжного туризму, тут квітнуть буйним цвітом інвестиції у нерухомість. Ще в аеропорту нам напхали буклетиків їз пропозиціями закопати свої 5 сольдо в проект з будівництва якоїсь шикардосної вежі у вигляді... тризуба. Може архітектор з наших країв? Для зацікавлених:як сказав гід, квартира-студія, 33 квадрати, з ремонтом та технікою обійдеться в 45 тис американських доларів. Техніка буде гарна, а ремонт не дуже. До того ж, його щорічно прийдеться оновлювати, бо шпалери тупо не тримаються на стінах-саме їз-за неймовірної вологості.Як ви здогадалися, всі факти я знаю лише зі слів екскурсовода, тому в подальшому не буду це повторювати. До речі, гіда в нас за 2 дні було 2 різних, один з них українець по папі, але з 3х років живе в Батумі і знає про місто все-все-все. Другий трішки молодший, тим не менш дуже приємний і чемний хлопчина.Об чом єта я? А, про місто ж!А місто це першим ділом, поки не познайомишся з мешканцями, це архітектура. Мусульманське турецьке минуле, колхідські часи, радянські і сучасні грузинські все сплетено в неповторний колорит, який не розгледіти за пару-трійку прогулянок, що випали на чотири неповних дні, включаючи поїздку по гірській Аджарії та переліти з/на Україну. Тим не менш, покажу, що вдалося пофоткати.Спочатку все місто з висоти оглядового майданчика на вежі "Alphabetic tower" (вхід 15 желє, жартую - gel =Georgian lari, або приблизно 130грн), варте того, щоб піднятися.Вночі ця вежа виглядає такЗнаходиться біля самого порту, на початку бульвару. Там же примостилися оглядове колесо та закохані Алі і Ніно,які то міліметрами рухаються назустріч один одному, то навпаки, віддаляються. В інеті є дууууже пришвидшений варіант цього душещіпатєльного процесу, а якщо захочете подивитися в реальному часі, то запасайтеся панамками та попкорном і заліпайте біля пам'ятника десь на годинку. Але, як відомо, "счастливые часов не наблюдают", мабуть в цьому і задумка-зупинити час і поринути в нірвану, яку можна відчути лише поруч з коханою людиною. Оскільки такової поруч не було, то я просто ходила там неподалік купатися, рано вранці та пізно ввечері. Про пляж напишу окремо.А поки що поринемо в куточок... Італії на Пьяцца. Маленька політична ремарка, як кажуть місцеві, всі давні пам'ятки створені при цариці Тамарі, а сучасні-при Міхаїлові Саакашвілі. Я не жартую, ця людина розпочала в Грузії масштабні зрушення вбік прогресу - реформи, дороги, електрика, телефонія, інвестиції, але на якомусь етапі перейшла межі, і тепер, визнаючи всі його заслуги, народ все одно налаштований проти і доволі серйозно - господина Міхо на Батьківщині очікує тюрма. Чому я про нього згадала? А тому, що Батумі був його улюбленцем, і ідея створити справжнє італійськє п яццо (по образу площі Сан Марко у Венеції) належить йому-спеціально завезений мрамор з 15 країн світу, щоб викласти мозаїку в центрі, по периметру розміщені кафешки, а на сцені кожного вечора грає жива музика. Ввечері там нема де яблуку впасти.Фотки виставлю і свої, не дуже вдалі, бо вони телефонні, та додаю пару прілічних, але рекомендую подивитися власними очима)))На сьогодні всьо, важко з телефону кнопати але в мене ще є що показати Комментировать
По материалам: http://blog.i.ua/user/2398405/2375034/